четверг, 23 сентября 2010 г.

Публікації

Теоретико-практичні основи розвитку критичного мислення в сучасних шестирічних першокласників
Актуальність і своєчасність дослідження розвитку критичного мислення сьогодні важко переоцінити, оскільки воно є одним з найважливіших завдань сучасної освіти. Крім того, необхідність розвитку вищезазначеної проблеми пояснюється інтенсивністю соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв'язання життєвих проблем. В умовах національного відродження України і створення національної демократичної держави важливе значення має виховання людей, які мислять самостійно і творчо. Виходячи з цих положень, ми бачимо актуальність проблеми у тому, що перед сучасною школою постає завдання виховати людину незалежну, вільну, здатну самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності, відстоювати свою власну думку перед будь-ким і будь-де. Цілком зрозуміло, що підвалини цих якостей повинні закладатися в школі з перших років навчання дітей, а потім продовжувати розвиватися у вищому навчальному закладі.
Однак, деякі вчені (С.Рубінштейн, Ж.Піаже, В.Штерн та ін.) з недовірою відносились до розвитку критичного мислення саме в учнів початкових класів. Вони вважали, що для більшості школярів даного вікового періоду характерними є наслідуваність, низький самоконтроль, емоційність, образність мислення і т.д.[5]. Тому проблема розвитку критичного мислення в учнів початкових класів цими вченими вважалась передчасною. Вважаємо, процеси демократизації та глобалізації освіти за сучасних умов вимагають формування критичного мислення в учнів уже з молодшого шкільного віку. Ігнорування такого підходу значно ускладнює цю проблему в старших класах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. У теоретичній науковій думці на проблему формування критичного мислення мали великий вплив положення Л.С.Виготського про зону найближчого розвитку; ідеї розвивального навчання Д.Б.Ельконіна та В.В.Давидова; розвиток пізнавальної діяльності, можливості заперечувати педагогу, аргументувати, відстоювати власні думки Ш.А.Амонашвілі та В.О.Сухомлинського; окремі аспекти формування критичного мислення в учнів розглядались в роботах С.І.Векслера, А.С.Байрамова, А.І.Липкіної, Л.А.Рибак, В.М.Сінельнікова. Вчені ставили питання про розвиток вміння самостійно осмислювати навчальний матеріал, виконувати нестандартні завдання, робити висновки, помічати як власні помилки, так і помилки своїх ровесників. Однак безпосередніх педагогічних досліджень, спрямованих на вирішення проблеми розвитку критичного мислення саме в учнів початкових класів, відносно небагато. Так дослідження А.С.Байрамова було спрямоване на вивчення особливостей розвитку критичного мислення в учнів початкових класів, які виявляються під час розв’язання спеціальних завдань – виявлення непорозумінь, помилок, деформованого змісту малюнків і текстів. Л.А.Липкіна звертала увагу на розвиток в учнів початкових класів критичності як певної поведінки суб’єкта щодо змісту та результатів своєї діяльності та діяльності інших. В.М.Сінельніков виділив дві основні форми критичності та самокритичності: ті, які виявляються в пізнавальній діяльності, при вирішенні мислительних завдань і ті, які виявляються при оцінці поведінки, якостей особистості. О.В.Бєлкіна-Ковальчук досліджувала формування критичного мислення учнів початкових класів у процесі навчання [1, с.4].
Таким чином, науковий аналіз досліджуваного феномену в молодших школярів висвітлює коло нез’ясованих проблем формування критичного мислення учнів цієї вікової категорії.
Метою даної статті є обгрунтування теоретико-практичних основ розвитку критичного мислення в сучасних шестирічних першокласників в процесі навчання.
Виклад матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у на­вчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки – це твої дії та дії твоїх дітей. Навчи­ти дітей мислити критично – озна­чає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливо­сті, необхідним є розумне керівни­цтво з боку вчителя.
У наукових джерелах існує багато визначень цього терміна. Як правило, критичним називають таке мислення, що допомагає нам відрізнити те, що здаєть­ся, від істини, факти від суджень. Канадський професор Ральф X. Джонсон визначає критичне мислення як «особливий вид розумової діяльності, що дозволяє людині винести раціональне судження щодо запропонованої їй точці зору або моделі поведінки». До критичного мислення ми звертаємося для виконання завдань, формулювання висновків, оцінки інформації й для прийняття якогось життєво важливого для нас рішення. Роберт Енніс визначає критичне мислення як «прийняття обміркованих рішень у тому, як варто діяти й у що вірити».
Слово «критичне» припускає оцінювальний компонент: чи вдало вибрані джерела, чи добре ми проаналізували інформацію, чи правильні висновки зробили з неї, чи правильне рішення ми прийняли і т. д. [3].
Критичне мислення часто називають «спрямованим мисленням», тому що воно спрямоване на одержання бажаного результату. Професор Девід Клустер дає, на наш погляд, найбільш зрозуміле і корисне для вчителів визначення критичного мислення. Він називає п'ять складових критичного мислення:
1. Критичне мислення — мислення самостійне. Ніхто не може думати за нас. До того ж, мислити критич­но можна в будь-якому віці, навіть малята здатні думати критично і цілком самостійно. Самостійність – перша і, можливо, найважливіша ознака критичного мислення.
2. Інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення. Щоб висловити складну думку, потрібно переробити гору фактів, ідей, теорій, концепцій. Завдяки критичному мисленню процес пізнання стає осмисленим, безперервним і продуктивним.
3. Критичне мислення починається з постановки питань і з'ясування проблем, які потрібно розв'язати. Люди допитливі у своїй природі. Основне завдання вчителя, який навчає учнів мислити критично, – це навчити їх ставити запитання та формулювати проблеми, тому що вміння розв'язувати проблеми – шлях до досягнення мети, шлях до успіху.
4. Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Критично мисляча людина може знайти власне розв'язання проблеми й обґрун­тувати його розумними доказами. Вона усвідомлює, що можливі й інші розв'язання тієї ж проблеми, але може довести, що її розв'язання є оп­тимальним.
5.Критичне мислення – це мислення соціальне. Особлива думка перевіряється й удосконалюється, коли нею діляться з іншими. Коли ми дискутуємо, сперечаємося, обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо й поглиблюємо свою власну позицію. Тому для форму­вання в учнів навичок критичного мислення необхідно використовува­ти інтерактивні методи: парну й групову роботу, дискусії, творчі письмові роботи [2, с.120-121].
Аналіз педагогічної практики, спостереження за діяльністю вчителів початкових класів свідчать про те, що ця проблема недооцінюється. Основи критичного мислення досить часто не закладаються в учнів молодшого шкільного віку. Крім того, значна частина педагогів не готова до розв’язання цих завдань. У діяльності багатьох з них панує монологічна спрямованість навчально-виховного процесу, що не дає можливості розвитку кртичності мислення. Вважаємо, що спрямування особистості молодшого школяра в даному напрямку необхідно розпочинати, здійснюючи пропедевтичну діяльність щодо формування критичності мислення саме із шестирічного віку.
Практична реалізація даного завдання залежить від самого педагога. Так, у 1 класі, розглядаючи тему з математики «Чотирикутник. Розпізнавання геометричних фiгур» (за підручником М.В.Богдановича), на етапі закріплення вивченого матеріалу варто застосувати «асоціативний кущ». В основу цієї стратегії покладено схему що креслиться педагогом на класній дошці. Надалі записується ключове слово і обводиться в коло.
- Діти, які предмети чи образи (асоціації) вам пригадуються, коли ви чуєте слово «чотирикутник»?
- Спробуйте намалювати чотирикутники.
Відповідно до поставлених запитань і завдань ми можемо очікувати наступний зразок роботи. Не заперечним є той факт, що першокласники чотирикутники зображуватимуть у вигляді предметних малюнків, зокрема, будиночка, коробки, столу та ін.
Ця стратегія може бути видозмінена наступним чином. Крейдою іншого кольору можна доповнити або щось змінити у «кущі». Тоді наочно видно, як нові знання, отримані на уроці, «прирощуватимуться».
Також на уроці навчання грамоти, зокрема, в добукварний період, в процесі знайомства з казкою «Вовк і семеро козенят» доцільним є використання «Діаграми Ейлера-Венна» (створення графічної схеми з двох кіл, які частково накладаються одне на одне), що сприятиме розвитку в першокласників умінь самостійно порівнювати і знаходити спільні та відмінні риси між двома казковими героями, а саме вовком та козою.
Надалі, в процесі післябукварного періоду навчання грамоти вважаємо за доцільне привчати першокласників до наступних форм роботи над текстом, які сприятимуть розвитку в них критичності мислительних операцій. До них належать:
· читання тексту з позначками;
· читання в парах;
· читання та формулювання запитань;
· читання з маркуванням тексту [6, с.15].
У контексті нашого дослідження та практичного використання заслуговують на використання запропоновані В.І.Ковальовою ефективні прийоми формування критичного мислення у першокласників:
• складання і розв'язування завдань на матеріалі довкілля та народних знань українців;
• розгляд вправ на розвиток умін­ня висловлювати здогади, припу­щення;
• збагачення навчального матеріа­лу завданнями з логічним наван­таженням;
• виконання інтегрованих завдань;
• використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки) [4, с.12].
Висновки. Отже, формування та розвиток критичного мислення є однією з інно­ваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної док­трини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти. Саме тому системне впровадження окремих методів та прийомів даної технологіїї з першого року навчання, сприятиме вмінню учнів са­мостійно вчитися, критично мисли­ти а також використовувати свої знання у повсякденному житті.

Список літератури:
1. Бєлкіна-Ковальчук Олена Віталіївна. Формування критичного мислення учнів початкових класів у процесі навчання : дис... канд. пед. наук: 13.00.09 / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2006.
2. Вукіна Н. В., Дементієвська Н.П., Сизенко І. М. Критичне мислення: як цього навчити: Науково-методичний посібник / За наук. ред. О. І. Поме-тун.-Х.,2007.- 190 с.
3. Евдокимов В. И., Олейнык Т. А., Горько-ва С. А. Практикум по развитию кри­тического мышления.— X.: Торнадо, 2002.- 144 с.
4. Ковальова В.І. Формування творчих та пізнавальних здібностей учнів з використання технології розвитку критичного мислення (компетентісно орієнтована освіта) //Початкове навчання та виховання.- 2009. - №16-18. – С.12-16.
5. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технології критичного мислення / Упор. Г. О. Ярош, Н. М. Седова— X.: ВГ «Основа», 2008.— 240 с.
6. Тягло О. В. Критичне мислення.— X.: ВГ «Основа», 2008.- 190 с.

Комментариев нет:

Отправить комментарий